Від Великодня до Зелених свят.

Час Святої П’ятдесятниці.

Ісус Христос вознісся на небо 40-вого дня по своїм світлім воскресінні, а 50-го дня зіслав на апостолів св. Духа.

Тому 50-денний період часу від Великодня до Сошествія св. Духа має назву П’ятдесятниці.

Таку ж назву має і сам Празник П’ятдесятниці, або Сошествіє св. Духа. Відомо, що великі празники мають звичайно по кілька днів попразденства, що є продовженням святкування свята.

Празник Пасхи є найбільший з усіх празників і має найдовше попразденство, бо воно триває аж до празника Господнього Вознесіння.

Богослужіння в цей час починаються і закінчуються співом: „Христос воскрес із мертвих ...” Неділі в часі П’ятдесятниці відзначаються тим, що мають свою назву від події, що її подає св. Євангеліє того дня. Євангельські події і богослужіння в ці неділі прославляють воскреслого Христа і мають за мету скріпити нашу віру.

В часі П’ятдесятниці святкуємо три празники, що заслуговують на особливу увагу.

Це: Неділя Томина,

празник Переполовення

празник Господнього Вознесіння.

Неділя Томина.

Наступна по Христому Воскресінні неділя має назви:

Неділя Томина - Від події в св. Євангеліі де говориться про зустріч апостола Томи з воскресним Христом.

Неділя Анти-Пасхи, що в перекладі з грецької означає „Замість-Пасхи”, бо для перших християн вона була наче повторення празника Пасхи.

Неділя Нова або Оновлення, бо вона перша по Пасці і в ній наче оновлялося святкування Пасхи. Цього дня сам Ісус Христос своєю появою обновив для апостолів радість свого Воскресіння.

Неділя Біла або в „білих”. Колись у давнину новохрещенці, прийнявши святу Тайну хрещення у Велику Суботу, на протязі цілого Світлого Тижня ходили в білих одежах,а в неділю Томину при певній церемонії ці одежі знімали. Західна Церква і до сьогодні називає цю неділю „Неділя в білих”.

Неділя Провідна. Назва походить від того, що ця неділя проводить, тобто продовжує празник Пасхи. В нашому народі є давній звичай у Томину Неділю улагоджувати проводи, тобто поминання померлих окремою трапезою та молінням за душі померлих на цвинтарях.

Наша церква святкує пам’ять св. ап. Томи 6-го жовтня, а латинська 21 грудня. Св. Іван Золотоустий у проповіді на Томину Неділю каже: „Він був слабшим від інших апостолів у вірі, а за ласкою Божою став відважнішим і невтомнішим, як вони всі. Він своєю проповіддю обійшов майже всю землю, не боячись проповідувати Боже слово народам лютим, диким і кровожадним.” Св. ап. Тома мав загинути смертю мученика за Христову віру в Індії.

Переполовення П’ятдесятниці.

В середу по Неділі Розслабленого, точно в половині П’етдесятниці між Пасхою і празником Сошествія св. Духа, Східна Церква святкує празник Переполовення або Переділення.Синаксар цього дня так пояснює установу цього празника: „В середу Розслабленого празнуємо празник Переполовення П’ятдесятниці задля почесті двох великих празничних днів, тобто Пасхи і П’ятдесятниці. Переполовення обидва ці празники з’еднує.” Празник Переділення має 8-денне попразденство, що триває до середи по неділі Самарянки.

Основу цього празника взяла церква зі св. Євангелії, де сказано, що Ісус Христос в половині свята Кучок увійшов у храм і почав навчати (Ів. 7, 14). Цей празник уже був у практиці за часів св. Івана Золотоустого († 407). Празник Переполовення має за мету скріпити нас у вірі до воскреслого Христа, закликати до зберігання Божих заповідей та приготувати до Господнього Вознесіння і Сошествія св. Духа. У стихирях утрені цього дня співається: «Просвітившися, брати, Воскресінням Спаса Христа, і досягши Переполовення Господнього празника, щиросердешно зберігаймо Божі заповіді, щоб ми стали достойні і Вознесіння празнувати й одержати прихід св. Духа.»

Вознесіння Господнє.

Одним із найбільших передвижних свят українців є празник Вознесіння Ісуса Христа на небеса, яке завжди випадає на четвер 40-го дня по Христовому Воскресінні. Це свято має 9-денне попразденство. В цей день, за пророком Давидом «Спаситель довершив діло відкуплення і вознісся на небеса.»

Св. Іван Золотоустий у своїй проповіді на Вознесіння каже: «Сьогодні людський рід совершенно примиренний з Богом. Зникла давна боротьба і ворожнеча. Ми, що були недостойні жити і на землі, - вознесені на небо. Сьогодні стаємо наслідниками небесного царства, ми, що не вартуємо й земного, виходитимо на небо і унасліджуємо престіл Царя і Господа. А людська природа, перед якою Херувим боронив рай, піднесена тепер понад усякого Херувима.»

В 4-му столітті празник Господнього Вознесіння став загальновизнаним. Історик Сократ († к.440) називає його «всенародним празником».

Наша церква дуже урочисто відзначає цей празник Всеночною, Великою Вечірнею, денною Службою Божою. Дух богослужінь цього празника бадьорий і радісний. Св. Церква радіє славою Христа - Богочоловіка, що засів по правиці Отця.

В першій стихирі на великій вечірні співаємо: «Господь вознісся на небо, щоб післати Утішителя світові. Небо приготовило пристіл його, а облаки вознесіння Його. Ангели дивуються, бачучи чоловіка понад собою. Отець чекав на того що його від віків держить у своєму лоні. А св. Дух каже всім ангелам Його: «Візьміть, князі, ворота ваші; всі народи плескайте руками, бо вийшов Христос там, де був перед тим.»

Христос вознісся на небо, щоб, як Він сам каже, «приготовити нам місце»

У суботу, по цьому святі відзначається панахида по усопших, так як Христос, який вознісся на небесний престол, відчинив за собою небесні ворота, і в них можуть увійти душі всіх тих, хто томився у чистилищі. У народі розповідають легенду, що тої глибокої ночі, коли підійти до глибокої криниці, то можна почути ангельський спів, який зустрічає прощені душі у райському саду.

Якщо на Вознесіння гарний день і бджом літають дуже високо, то буде добрий урожай і меду і хліба. А людина, яка народилася в цей день має змогу добитися успіху в галузі медицини, літератири, музики. Вознесіння завершує цикл весняних свят на Україні.

Слід згадати і про День св. Юрія. Цей празник в Україні дуже здавна урочисто святкувався. Свято Георгія Побідоносця, який у двоборстві здолав страшного змія-спокусника і приніс на землю мир і благоденствіє, церква відзначає 6 травня (за юліанським календарем). Проте у народі цей день (свято) називають Юрійовим днем. Юрій у народній уяві поєднувався, як і Власій, з язичеським Богом Волосом (Велесом), охоронцем скотарства і хліборобства. Тому і не дивно, що в цей день колись, після служби у церкві всі люди організовано з хоругвами (братством), йшли хресним ходом на «жита». Священник відправляв на ланах коротку службу і освячував хліба. Потім кожна сім´я залишалася на полі обідати. Кожна господиня харчі брала з собою. Були тут і великодні крашанки з хроном, і м'ясо, і голубці, і вареники. Рештки обіду закопували на своєму полі. Худобу в цей день виганяли у поле ще до схід сонця на «Юреву росу», бо «Юра Божим ключем одмикає в той час землю і благословить її на родючість. Тому худоба, яка випасалася на Юревій росі», ніколи не хворіє. Живе у народі на Волині така пісня і сьогодні:

Та Урай (Юрій) матку кличе:
- Та подай, матко, ключі
Одімкнути небо,
Випустити росу,

Дівоцьку красу.

Та дівоцька краса,

Як літня роса!

У меду потопає,

У вині виринає ...

На Гулцульщині господарі в цей день ставлять у церкві перед іконою св. Юрія свічечки, щоб охоронив їх живність (худобу). На другий день тут відбуваються проводи вівчарів з отарами на полонини. Пастухи худоби на Юрія до заходу сонця нічого не їдять. Окремі господарі, навпаки, тримають корови вдома, бо «св. Юрій звіра (вовка) пасе». - Коли на Юрія - в житі сховається ворона - буде добрий хліб, а як горобця видно - сухе літо.

- Якщо дощ на Юрія, то буде хліб і в дурня.

- Святий Юрій ходить, хліб-жито родить.

- Один дощ у маю - геть агрономію.

Від Юрія починається новий активний землеробський рік. Тому у давнину селяни до повного закріпачення їх поміщиками, мали право від осіннього і весняного Юрія переходити до «кращого господаря».

Зелені свята

«Ми бачили світло істинне,
ми прийняли Духа Небесного,
ми знайшли віру істинну,
нероздільній Тройці поклоняємося,
Вона бо спасла нас.»

(Стиховня вечірні 50-ці)

Світлий празник Пасхи завершується не менше світлим празником Святої П’ятдесяниці. Це свято належить до найбільших свят нашого церковного року після Різдва і Воскресіння.

Празник Святої П’ятдесятниці заслуговує на особливу увагу з огляду на свою історію.

Старозавітня п’ятдесятниця.

Єврейський народ у давнину щорічно святкував три великі свята: свято Пасхи, свято П’ятдесятниці і свято Кучок. В книзі Виходу сказано: „Тричі на рік святкуватимете празники на мою честь ...” (23, 14-16) (КАТРіЙ, Юліян Я: Пізнай свій обряд!, с.168.). Свою назву має празник від того, що це був 50-й день після празника Пасхи, а також 50-й день від початку жнив. Спочатку 50-ця - це було свято жнив і подяки. В цей день за приписом закону приходили до Єрусалиму великі маси Євреїв з усіх сторін, навіть з далеких країв, щоб подякувати Богові за земні плоди і зложити у храмі свою жертву. Пізніше до празника 50-ці, як свята жнив, долучився ще й історичний мотив: річниця надання - Божого Закону на Горі Синай 50-го дня після виходу з Єгипту.

Християанська п’ятдесятниця.

Апостоли й перші християни свято 50-ці так само як і свято Пасхи перейняли від Старого Завіту і залишили його назву, бо і для них це був 50-й день після Пасхи, але надали йому цілком іншого змісту і значення.

Церковне письмо гласить, що на п’ятдесятий день по Великодню зійшов св. Дух на Апостолів, що зібралися на нараду в будинку у Єрусалимі. Кімната, де вони сиділи була прикрашена зеленню, бо в цей день випадав ізраїльський празник в пам’ять 50-го дня визволення від Єгипетської неволі.

Св. Дух об’явився Апостолам у вигляді вогнених язиків і осінив їх. Всі вони пройнялися до кінця Христовою вірою і понесли її в народ. Цей празник наша церква урочисто відзначає і в неділю і в понеділок долучивши до нього свято Пресвятої Тройці. Таким чином, у церковному календарі цей паразник має довгу назву:

День св. Тройці, П’ятдесятниця, Сошествіє св. Духа (його народна назва - Зелені Свята) святкування цього празника, подібно до Пасхи продовжується на цілий тиждень. Зміст богослужень цього дня повний падості і прослави св. Духа і св. Тройці „Прийдіть, люди, - співаємо на стихирях вечірні празника - триособоваму Божеству поклонімся, Синові в Отці зі св. Духом. Отець бо предвічно зродив Сина співвічного і співпрестольного, і св. Дух був в Отці зі сином прославлюваний, - єдина сила, єдине єство, едине Божество ... (КАТРіЙ, Юліян Я: Пізнай свій обряд!, с.170). На стихирях утрені славимо св. Духа: „Дух святий завжди був, є і буде. Він без початку і без кінця, рівносущий Отцюі Синові. Він життя й оживляє, світло й давець світла, предобрий і джерело добра ...”

З богослужби П’ятдесятниці прийшла до наших щоденних молитов нам добре знана молитва до Св. Духа: „Царю небесний ...” Ця молитва починає кожне наше богослуження.

Старозавітна Церква мала звичай у дні 50-ці долівку своїх домів і божниць вкривати свіжою тарвою, а будинки і божниці гілками дерев і квітами на знак, що в той час, коли був наданий Божий закон ціла природа стояла в зелені. Апостоли зберегли цей звичай і свою кімнату замаїли зеленню і квітами. Цей звичай перейшов і до Новозавітної церкви. Квіти і зелень дерев є ознакою життя і також стали символом життєдайного св. Духа. Як природа на весну оновлюється зеленню і квітами, так і св. Церква і її вірні оновлюються силою св. Духа. Отже, звичай прикрашати на Зелені Свята будівлі зеленню (маювати) має церковне пояснення. Але цей звичай має і народне пояснення. В нашому народі цей звичай має глибокі язичеські корені. У людській уяві це було свято початку літа. В давнину наші преди готувалися до Зелених Свят цілий тиждень, який називався „зеленим”, „клечальним” або „русальним”. У суботу люди „маювали” (клечали”) хати зеленню клена, ясена з тим, щоб одігнати відьом від дому. Долівки у хатах і храмах застеляли пахучими травами, на Галичині пахучим очеретом (татар-зїллям). Напередодні люди зажинали перші колоски на полі, сіно на сінокосах і приносили його у свій дім і храм. На Божого Тіла, празник св. Євхаристії, у церквах і нині освячують віночки останнього весняного зілля, що служить ліком і людям і живності.

Увесь тиждень перед Зеленими святами виходять з річок русалки, бігають по полях, гойдаються на гіллі дерев, плавають у воді при місячному сяйві. Кого в той час вони впіймають - залоскочуть до смерті. Русалки і лісові мавки - це душі утоплених дівчат, і дітей, що народилися і померли нехрещеними. Щоб захиститися від русалок, люди носять зі собою полин, якого ті бояться. Полином також маювали ворота і хвіртки. У ці дні дівчата ходили у поле і на річку гуртом і ніхто в той час в річках не купався. Русалки бояться також і запаху любистку. Тому дівчата купалися вдома у любистку і ніякі русалки тоді не страшні.

Найбільший розгул русалок і мавок випадає на зелений четвер, який називається „русалчин і мавчин великдень” або „русалі”. Щоб задобрити русалок, жінки в цей день не працюють, по воду ходять лише з полином, навіть у криниці його накидають.

Увесь тиждень дівчата співали русальні пісні, яких до наших днів дійшло дуже мало.

В понеділок після празника 50-ці наша Церква святкує празник св. Духа. Східна Церква з давніх-давен має звичай, що наступного дня по великім празнику, віддавати честь тим особам, що виконували головну роль в день свята. День Св. П’ятдесятниці святкує саму подію Зішестя св. Духа на апостолів, а понеділок призначений для віддання особливої честі св. Духові як Третій Божій Особі (свято св. Тройці). А в традиції наших язичеських предків, понеділок по Зелених святах був святом русалок: вони виходять з води і дивляться як їх люди шанують. Тому в цей день колись ніхто не працював. Якой хто наважився в цей день прати, чи жати , то це мало би погано закінчитися для нього. Господині колись у цей день поливали дорогу, якою ходила у поле худоба, молоком, а на межі поля господар залишав по шматку хліба для русалок, щоб не витолочили жита. Після обіду на заході сонця люди збиралися на березі річки чи озера, лісу чи гаю і святкували „проводи русалі”. Жінки несли букети з різних трав, дівчата віночки з любистку і полину, Кидали пахучі трави у води, чи осипали листками і листочками траву коло лісу. Це закривало русалкам дорогу до села і вони засинали до наступного року. У цей вечір вперше дозволялося купатися усім. При тому співали пісню:

Русальна пісня

Чистим полем та й біжить дівочка,
А за нею та й русалочка,
Біжить, біжить дівчинонька, плаче,
Русалочка коло неї скаче;
- Ти послухай мене, паняночко!
Загадаю я три загадочки,
Як вгадаєш - пущу тя до мами,
Не вгадаєш - підеш, дівко, з нами ...
І першої панна не вгадала,
І на другу правди не сказала,
А на третій плакати зачала, -
Мавка дівку та й залоскотала.

(М. Крищук: Читанка з народознавства.)

Щоб задобрити лісових мавок, в гаю плели з лози невеличку буду (хатку) і ставили її коло берези. Березу прикрашали стрічками і лишали сало, хліб та ін.

Прекрасно описані мавки у багатьох творах Тараса Щевченка, І. Франка та у драматичній поемі Л. Українки „Лісова пісня”. З роками русальні обряди у народі вже забулися, а окремі пісні живуть як народні, або купальскі.

Благослови Тройця.

(Русальна пісня).

Благослови, Тройця,
Богородиця!
Нам в лісок
Гуляти
Нам вінки завивати
Ой, Дід-Ладо, завивати!

Нам вінки
Завивати
І цвіти
Зривати.
Ой, Дід-Ладо, зривати!

А ми в ліс
Підемо,
Ми цвіточків
Нарвемо
Ой, Дід-Ладо, нарвемо!

Ми цвіточків
Нарвемо,
Ми віночки
Зів’ємо.
Ой, Дід-Ладо, зів’ємо!

Ця пісня є яскравим свідченням, як змішалися язичеські і християнські поняття.

Тут, поряд з образати св. Тройці, Богородиці, вжито здвоєне ім’я Дід-Ладо, яке відноситься до Дажбога, чи Сонця.

Перша неділя після Зелених Свят називається „Неділя всіх Святих”, коли церква вшановує всіх угодників невідомих за іменами. Увечері в цей день на цвинтарях горять сотні свічок, як жертва і пам’ять по усопших.

У понеділок після цього свята розпочинається піст під назвою Петрівка, що триває до празника св. Апостолів Петра і Павла.

А в четвер, по Неділі Всіх святих, випадає празник пресватої Євхаристії, в народі кажуть „Божого Тіла”. Це свято переносять у нас в Україні на наступну неділю і вона є днем освячення в церкві віночків з лікарських трав, які є також оберігами в домі.