Календарні
пости
церковного
календаря - невід’ємна
частина
традиційно-побутової
культури
нашого
народу. Вони
входять в
інтерес не
тільки
етнографічної
науки, а й є
предметом
вивчення та
аналізу
медичної науки.
Тісно
пов’язані з виробничною
діяльністю
людини,
пости, як
календарні
звичаї
увібрали в
себе багато
рис
матеріального
і духовного
життя
суспільтва
на різних
стадіях його
історичного
розвитку. Уважний
аналіз
постів дає можливість
реконструювати
деякі суттєві
сторони
життя,
побуту, світогляду,
психології
людей, їх
прагнення до
самоочищення
тіла від залишків
жиру,
поліпшення
обміну речовин
внаслідок
зміни видів
харчових продуктів
і
календарного
голодування
в окремі дні,
навіть
місяці й
тижні.
Традиції
посту в
народі мають
далеко
дохристиянське
коріння. Ще в
літературі,
яка
стосується
побуту древніх
римлян,
мешканців
Спарти та
життя співвітчизніків
Олександра Македонського,
можна
зустріти
приклади традиційних
загальних
постів у
цілих народів.
Тоже і не дивно,
що сучасна
медицина
десятки
різних хворіб
пропонує
лікувати
саме
голодуванням.
Чи не найздоровішими
і
найвитривалішими,
як показує життя,
є ті люди, хто
з різних
причини
добровільно
чи в міру
обставин, що
склалися,
тривалий час
голодували.
Аналіз показує,
що рідко
хворіють і
довго живуть
мисливці,
геологи,
пастухи стад,
а ще ті, хто
свого часу
був
засуджений,
відбув у
таборах
довгі роки,
але фізично
не підірвав
здоров'я. Стриманість
у їжі
притаманна
межканцям
Тібету,
Індії, Кавказу.
Через те
середня тривалість
життя
населення
цих народів
набагато
більша, ніх у
цілому по
планемі.
Пости церк.
календаря тісно
пав'язані з
народними
святами,
звичаями і
обрядами.
За
церковним
календарем
маємо 4
довготривалих
пости.
Зокрема:
·
Великий
піст («Чотиридесятниця»),
який починається
у понеділок
після
«Сиропусної
неділі» і
триває 40 днів (6
тижнів) та
завершується
у п'ятницю перед
Лазаревою
суботою і
Цвітною
(Вербною)
неділею.
Правда, він продовжується
ще на сім
днів, тобто
до Великодня
але вже
називається
Страсним Тижднем.
Тижні
Великого
посту ще й іменуються
«седмицями»:
1-а седмиця - «Торжества
Православ’я».
2-а седмиця - «Покаянна».
Субота цього
тижня є
поминальною».
3-а седмиця - «Хрестопоклінна»
(поклоніння
хресту).
4-а седмиця -
«Самарянина»
(надії на
Боже милосерця).
5-а седмиця -
«Акафістова
на честь
Богородиці».
6-а
седмиця - «Цвітна»
(Вербна).
Субота наз. Лазаревою
на честь його
воскресіння Христом.
У календарі
має назву
«Вхід Господній
в Єрусалим.»
Наступний
тиждень називається
Страстним,
а кожний його
день - Великим.
Наприклад:
Великий
понеділок і
т.п. Усі дні цього
тиженя є
строгим
постом - до
Великої Неділі.
·
«Пилипівка»
є
передріздв'яним
великим
постом, що
триває від 28
листопада до
7 січня (за за
старим стилем),
тобто також 40
днів. Він
другий за
значенням
після
Великого
Посту.
·
«Петрівка»
трибає зо 5
тижнів.
Починається
він у понеділок
по Неділі
Всіх Святих і
триває до
празника
«Апостолів
Петра і
Павла»
включно.
·
«Спасівка»
або
Успенський
Піст
(Маковейка),
починається 1
серпня і
триває до
надвечір'я
Успіння
Пресвятої
Богородиці
включно.
Крім
того церковний
календар
передбачає
ряд суворих одноденних
постів. А
саме:
6
січня - Надвечір’я
Різдва
Христового
(святий вечір);
18 січня -
Надвечір’я
Богоявлення
(Бодохреща);
11 вересня - Усікновення
голоби голови
Іоанна Предтечі;
27 вересня -
Воздвиження
Чесного
Хреста.
Пісними
церква
визнає також
усі 52 п’ятниці в
році, окрім
тих, що
випадають на
„загальниці”,
коли по
середах і
п’ятницях вживають
м’ясні
страви. Це зокрема;
а) від
Різдва
Христового
до Святого
вечора перед
Йорданом;
б) від
неділі „Про
Митаря і
фарисея до
неділі „Про
блудного
сина”;
в) від
неділі Пасхи
до Томиної
неділі;
г) від
Сошестя
Святого Духа
до неділі
Всіх Святих.
Якщо
Великі
першорядні
празники
випадають на
середи і
п’ятниці,
окрім
Великого
посту, обох свят-вечорів,
Чесного
Хреста і
Усікновення
голови
Іоанна
Хрестителя,
то в ці дні
також посту
не
дотримуються.
Таким чином, із 365
днів року для
постів
відводяться
250. З них
суворих лише
120, тобто
третина.
Головні
пости
випадають на
той
календарний
період, коли
в основному
сільсько-господарські
роботи
завершені і
можна дати
відпочинок тілу
й душі. Крім
розван та жувального
значення для
організму
великий піст передсачав
і економічні
вигоди. Тобто
- економію харчів
на
переднівок,
коли
почнуться
основні
весняні
роботи.
Другий
піст Пилипівка,
випадає в
основному на
ґрудень, коли
теж
завершено
збирання
врожаю і
підготовку грунту
до весни.
Цікаво,
що дні, які
передують
чотирьом
постам
називаються заговинами,
або запустами.
У ці дні в
кожній хаті
готували
багато смачних
страв,
проводили
вечорниці, які
називалися
Великими.
Перший
літній піст
наз. Петрівкою
і починається
ноч через
тиждень
після
Зелених Свят.
У цей
час в с/г-му
календарі
також настає
коротка
перерва
після
сінокосу. Отже,
відпочинок
голодуванням
теж виправданий.
Другий
літній піст, Спасівка,
наступає в
др. пол.
серпня, коли
повністю зібране
і завезене на
токи збіжжся.
Йому треба
добре просохнути,
щоб після
того
змолотити.
Пости 6 і 18 січня цілком випавдані багатством страв на наступних свят-вечорах. Хоча ці страви є пістними (кажуть нескоромними) проте їх кількість (12) щедро компенсує недостаток калорій цілий день постив, зате вечеря на славу. Може, через те і не рекомендують спати в ці ночі?
Вересневі
дні посту в пам’ять
І. Предтечі
та „Чесного
Хреста”
носять чисто
релігійний
характер.
Календар
містить і
такі дні та
„седмиці”, які
прямо-таки
спрямовують
характер відлучення
від
харчування
населення
скоромними
продуктами,
як от тижені:
М’яспюусний,
Сиропусний.
За ними маємо
багаті
калоріями
запусти й
відразу
починається
Великий Піст.
Таким
чином,
організм
людини поволі
звикав до
переходу на
пісні страви.
Церковний
календар,
який
безумовно
враховує
особливості
сільськогосподарського
календаря,
формувався
протягом
тисячоліття,
а тому
потребує
уважного і
глибокого
вивчення
етнографів,
медиків,
соціологів
та психологів
з тим, щоб і
наш
національний
календар в
недалекому
майбутньому
сформувати з
урахуванням
народного
досвіду.
Великий
піст
Великий
піст, або як
ще називають
Чотитидесятниця,
- одна з
найстаріших
і найсвященніших
установ
християнської
релігії. Його
історія довга
і багата
традиціями,
вона сягає ше
апостольських
часів. Піст
зветься
Великим не
тільки через
тривалість (40
днів), а й
через важливість
і значення в
житті Церкви
та кожного
християнина.
Взагалі число
40, як і 3, 7, 9, у
християнській
релігії має
символічне
значення: 40-го
дня від
народження
приносять
дитину до церкву,
40-го дня
поминають
померлих ...
„Настав піст, мати чистоти, викривач гріхів, провідник покаяння, товариство Ангелів і спасіння людей ...” - співається в церквах у перший день посту. Цей день знаменує початок духовної боротьби з гріхами, злими нахилами, обов’язок молитви, проповідування чеснот і добрих справ. Вважається, наскільки віднімеш від тіла, настільки додасиш свої й душі духовного здоров’я і блиску. Через те строгі обмеження в їжі протягом усіх 40 днів. Хоча ці обмеження починаються заздалегідь - в М’ясопусний і Сиропусний тижні (два останні тижні перед постом). М’ясопусний тиждень має ще назву неділі про страшний суд. Усі богослужіння в церквах у цей час присвячені події страшного суду.
Наступний
- скропусний
тиждень.
Треба
відмовитися
від молочних
страв. У
народі цей
тиждень
називають
„сирним” або
„масляним”.
Сиропусний
тиждень
оплакує вигнання
наших
прародичів з
раю. У Зах.
Європі
запусти
називаються
„карнавалами”,
що значить те
саме, що й
„м’ясопуст”,
від італійського
„carne-vale”, дослівно
„прощай м’ясо”.
Хоча
часи
принесли
багато змін
щодо церковних
законів і
традицій,
чотири-десятниця
не втратила
значимості в
християнській
релігії.
Можливо,
тепер з
різних причин
не так
постять, але
обов’язок покути і духовного
посту
залишається
священним.
У народі
кажуть: піст
давній як
люди, як спрадщина
по батьках,
він
передався з
покоління в покоління.
У церкві
на час посту
знімали
вишиті рушники,
інші
прикраси. Все
накривали
темним
заслоном. І в
хатах так
робили. Все
мало мати
скромний
вигляд. Жінки
ховали в
скині
яскравий
одяг,
квітчасті
хустини. Чоловіки
всім селом
переставали
курити. Припиняли
всякі забави.
Вечорами
молодь часто
збиралася на толоки.
Разом дерли
пір’я, вовну
скубли,
вишивали на
Великдень
кожен мав
одягти якусь
обнову. У
читальнях
„Просвіти”
діяли
самоосвітні
гуртки. На
час посту відкривали
курси шиття,
куховарства,
„Молодий господар”.
Богослижіння в церкві відрізнялися від звичайних богослужінь тим, що мали більше молитов, псалмів і більше читань із Старого Завіту. З усіх постних відправ пробивався великий дух покути і жалю за гріхи. Щоп’ятниці відспівували відправи за померлих.
Ніхто в
піст не
дозволяв з’їти
нічого
м’ясного.
Молоко могли
пити лише слабі
то діти. На
час посту
гоподиня
мала особливі
обов’язки:
зготувати
їжу скоромну,
але ситну.
Варили борщі,
капусняки,
горохові зупи.
Все
заправлялося
олією.
Пиріжки,
гречаники затирали
часником. Пекли
салодкі
паляниці з
маком і медом
до них - узвар
з сушені. Під
час посту їли
багато меду,
грибів,
горіхів.
Перебажно
вечеряли
раніше, ніж
звичайно, примовляючи
„Щоб піст
швидше (скорше)
зістарився.”
Обмеження в
їжі було
строгим. Але ще
більше важливим
був духовний
піст. Бо, як
казав святий
Златоуст
(Іван
Золотоуст): „Ніхто
з нас не буде
думати, що
одного
неїдження до
вечора вистане
нам до
спасіння”.